ДО ПИТАННЯ ПРО МОТИВАЦІЮ НАВЧАННЯ МАТЕМАТИКИ

Однією з найнеобхідніших умов виховання людини є розвиток її унікальності та індивідуальності. Реалізація цього неможлива без правильної мотивації навчання та розвитку інтересу до нього. Тому важливим місцем у роботі вчителя є формування в учнів мотивації навчання. Бо якщо в учнів є бажання і інтерес до учіння, якщо вони вчаться не з примусу, а за бажанням і внутрішніми потребами, тобто мають сформовані стійкі мотиви до навчання, то вони можуть краще реалізувати свої здібності під час вивчення різних предметів: математики, фізики, хімії тощо.

         Математика багатьом дітям дається нелегко. І якщо в учня немає мотивів її вивчати або ці мотиви слабкі, його учіння перетворюється на муку. У цьому полягає одна з найважливіших причин відставання багатьох школярів з математики. Усунути її можна лише одним способом – своєчасно сформувати дієві мотиви учіння.

         Проблему мотивації вивчали такі вчені, як А. Маслоу, С. Рубін штейн, В. Шпалінський. Проблемні формування мотивації навчання приділяли увагу такі дослідники, як А. Маркова, Л. Фрідман, Г. Саранцев, Г. Бевз. Проблема заохочення учнів до вивчення тієї чи іншої теми шкільного курсу математики розкривається у статтях І. Марнянського, О. Скафи, І. Дробишевої, та інших.

         Уперше слово «мотивація» вжив німецький філософ Артур Шопенгауер у статті «Чотири принципи достатньої причини». Потім цей термін увійшов у вжиток для пояснення причин поведінки людини. Мотивацію досягнень по­чали вивчати у 40-х роках XX ст. інші психологи, зокрема Г.Маррей.

Проблема мотивації навчання давно стоїть і перед педагогічною теорією та практикою. Ще Я. Коменський писав, що «всіма можливими засобами треба запалювати в дітях палке прагнення до знань і навчання».

Мотивація — це сукупність усіх спонукань до діяльності, тобто система мотивів. Але «мо­тивація» є ширшим поняттям, ніж «мотив». Мотив, на відміну від мотивації, — це те, що належить самому суб'єкту пове­дінки, є його стійкою особистою якістю, що з середини спонукає до чинення окреслених дій.

Серед дидактів питання моти­вів навчання розглядали Ю. Бабанський, М. Данилов, Б. Єсипов, Й. Лернер, М. Махмутов, М. Скаткін, Г. Щукіна та інші. Багато уваги цій проблемі приділяли психологи М. Алексєєв,                Л. Божович, Н. Морозова, Л. Славіна.

Наймогутнішим двигуном на­вчання школярів є пізнавальна потреба, тобто «сплав» потреби в нових знаннях і потреби в інтелектуальній активності. Задовольнити таку потребу може навчальна діяльність. Так, у самій навчальній діяльності, за пра­вильної організації її вчителем, мають бути представлені найдієвіші мотиви навчання. Емоційні переживання й почуття — сильні мотиви, які впливають на весь процес навчання. Як зазначає Г. Апостолова, навчальний матеріал учитель повинен подати так, щоб дитина «захоплювалася ним усім серцем».

Під навчальними мотивами розуміється весь комплекс спо­нукань до навчальної діяльності, а процес реалізації мотивів у навчальній діяльності називають мотивацією.

Проблема підвищення рівня знань з математики нині особ­ливо актуальна. Недоліки системи шкільної освіти, соціальні умови призвели до того, що деякі школярі без бажання вивчають цей предмет. Одні вважають, що він їм не під силу, інші — що знання з математики не знадобляться у житті. Завдання вчителя — переконати кожного учня в тому, що навіть мінімальний рівень математичних знань піднімає його на вищий рівень людського спілкування. Вивчення ма­тематики — нелегка праця, але під час її вивчення виховується розсудливість, гнучкість розуму, логічність думки і здатність прогнозувати певні ситуації наперед, що особливо потрібно кожній людині у ринкових умовах.

Мотивація навчання матема­тики - це система пізнавальних мотивів, тобто сукупність, ком­плекс усіх спонукань до знань, допитливості, пізнавальної потреби, навчальної діяльності, зацікавленості до наукового пізнання та пошуку істини.

Пропоную кілька способів і методів стимулювання й моти­вації інтересу до навчання мате­матики в учнів.

1.  Використання ефекту подиву.

2.  Створення проблемної си­туації.

3.  Евристична бесіда.

4. Використання аналога, порівняння, протиставлення.

5.  Проведення пізнавальних ігор.

6.  Використання навчальних дискусій.

7. Створення ситуації вільного вибору учнями навчального зав­дання.

8.  Створення ситуації захопленості.

9.  Створення ситуації успіху.

10. Використання наочності.

11. Формування мотивів обов'язку та відповідальності у навчанні.

12.  Використання історичного матеріалу.

13. Використання методу доцільних задач.

14.  Використання практичних задач.

Мотивація навчання на сучасному етапі навчання є необхідною і незаперечною.